DMUPharm

Аналептики — засоби, що стимулюють життєво важливі центри ЦНС — дихальний та судиноруховий.

Стимуляція аналептиками дихального центру проявляється поглибленням і прискоренням дихання; стимуляція судинорухово­го центру — звуженням судин, підвищенням АТ.

Класифікація аналептиків

Застосовують аналептики для стимуляції дихання і серцевої діяльності при шоку, колапсі, асфіксії, гострих і хронічних розла­дах кровообігу, отруєннях снодійними та засобами для наркозу, де­які препарати — при серцевій недостатності.

Побічні ефекти: судоми.

Кофеїн-бензоат натрію — аналептик, що виявляє психостимулювальну дію. Описаний у розділі «Психостимулятори».

Камфора — аналептик, який отримують з камфорного лавру або синтетично з піхтової олії.

При підшкірному введенні препарат прямо і рефлекторно сти­мулює судиноруховий та дихальний центри мозку; покращує скорочувальну активність серця, коронарний кровотік та мікроциркуляцію; виявляє відхаркувальну дію.

Місцева дія камфори — подразлива, відволікальна, протимік­робна.

Показання до застосування: олійні розчини вводять підшкірно для стимуляції дихання та серця (див. «Застосування аналептиків»), а також олійні або спиртові розчини використовують для зов­нішнього застосування для розтирань при артриті, ревматизмі, для профілактики пролежнів.

Побічні ефекти: інфільтрати на місці ін’єкцій, алергійні реакції.

Сульфокамфокаїн — аналептик, який добре розчиняється у во­ді. На відміну від камфори вводять внутрішньовенно чи внутрішньом’язово для стимуляції дихання та діяльності серця.

Етимізол — аналептик, що виявляє виражену стимулювальну дію на дихальний центр довгастого мозку; також проявляє проти­запальну, протиалергічну, бронхолітичну, імуностабілізувальну дію. Він збільшує утворення легеневого сурфактанту, який сприяє розправленню альвеол. Відрізняється від інших аналептиків тим, що зменшує ризик виникнення судомних реакцій.

Показання до застосування: ускладнення під час і після нарко­зу, ателектази легень та інші стани гіповентиляції, отруєння нарко­тиками, снодійними, аналгетиками, асфіксія та постасфіксійні ста­ни у немовлят тощо.

Побічні ефекти: нудота, запаморочення, порушення сну.

Процитируем слова одного из представителей Старой школы, повествующего об этом средстве, которым так часто злоупотребляли врачи и дилетанты. Итак, Уайт Хейль («Materia Medica, фармакология и терапия») говорит:

Бромиды оказывают мощное седативное действие на нервную систему... Во всяком случае, у людей они угнетают активность не только корковых областей, но и всего головного мозга и потому являются сильнодействующими снотворными средствами... бромиды, скорее следовало бы назвать сильнодействующими нервными депрессантами...
Кровообращение. Большие дозы оказывают прямое парализующее действие на сердце, уменьшая силу и частоту сердечных сокращений и вызывая остановку сердца в диастоле...
Если принимать бромиды долгое время, может возникнуть целый ряд симптомов отравления, получивших название бромизма. Самым ранним из них является сыпь в виде красных папул, преимущественно на лице и спине, очень напоминающая некоторые виды акнэ...  Вслед за этим возникает снижение общей кожной чувствительности, а также чувствительности слизистой оболочки глотки; затем снижается половая активность; пациент становится подавленным, унылым, легко устает; появляется отвращение к работе, притупляются интеллектуальные способности...
Под действием бромида калияъ по крайней мере у людей, вначале угнетаются функции высших центров головного мозга, затем - низших и, наконец, - спинномозговых. Таким образом, подавление происходит в обычном порядке, т.е. сверху вниз. Как и под действием многих других лекарств, первыми угнетаются наиболее развитые в физиологическом отношении функции, затем - менее развитые и т. д.

Пациенты, регулярно употребляющие бромиды, не могут без них спать. Это отрицательное побочное действие усугубляется следующим обстоятельством: для того, чтобы снотворный эффект препарата не ослабевал, необходимо постепенно повышать его дозу, и, таким образом, несчастный страдалец все больше и больше становится рабом лекарства. .. Бромиды являются наиболее ценными средствами для лечения эпилепсии... Прием их редко заканчивается излечением, но часто приводит к заметному уменьшению числа припадков. В каждом конкретном случае невозможно предугадать, окажут ли бромиды положительное действие на пациента или нет, поэтому они должны назначаться всем без исключения... Бессонница вследствие перенапряжения, тревоги... и т.д.

«Среди симптомов, которые вызывает это средство, есть несколько важных особенностей, ускользнувших из поля зрения предыдущих исследователей; не обратив на них внимания, можно совершить серьезную ошибку в диагнозе.  Имеют в виду цереброспинальные расстройства, характеризующиеся общим расстройством сознания, галлюцинациями, бредом преследования, неистовыми действиями, атаксией конечностей и языка и затрудненной артикуляцией. Эти настораживающие симптомы можно расценивать как признаки общего паралича. Они исчезают при отмене лекарства» («Энциклопедия» Алпена).

Кроме того, в «Энциклопедии лекарственных патогенезов» можно обнаружить следующее: 

У испытуемого, принимавшего бромид калия по 30г каждые полчаса, возникла затрудненная речь... болезненная печаль и равнодушие, почти отвращение к жизни. При попытке ходить он почувствовал странное головокружение с ощущением пустоты вокруг стоп и под ними, отчего боялся сделать неверный шаг; ему казалось, что земля уходит из-под ног, он потерял ощущение устойчивости, пошатывался при ходьбе и вынужден был сесть. Глубокое притупление чувствительности, особенно в отношении рефлекторных действий. Он никак не реагировал на щекотку и щипки; тактильная чувствительность была нарушена, поэтому он не мог крепко схватить какой-нибудь предмет. Замедленный, легко сжимаемый пульс.

Симптомы действия токсических доз:

• тошнотворный запах дыхания;
• отечность и полнокровие язычка и зева;
• шепотная речь, переходящая в афонию;
• нарастающая половая слабость, вплоть до полной импотенции;
• мышечная слабость, переходящая в полный паралич;
• исчезновение рефлексов, снижение как общей, так и специальных видов чувствительности: уши не слышат, глаза не видят, язык не различает вкус;
• слабоумие, начиная с имбецильности* и заканчивая идиотией**;
• зрительные и слуховые галлюцинации с бредом или без такового, предшествующие общей мозговой апатии и параличу. По мере усугубления бромизма возникает состояние, когда пациент неподвижно лежит в постели, будучи не в состоянии двигаться или чувствовать, глотать или говорить;
• расширенные и почти не реагирующие на свет зрачки. Конечности постепенно холодеют; деятельность сердца ослабевает и замедляется, вплоть до полной остановки.

У страдавшей эпилепсией пациентки, которая в течение года принимала большие дозы бромида капия, отмечались выраженное истощение и желтушность кожных покровов; ее лицо было усеяно прыщами; она страдала от желудочных болей, сухого кашля и сухости в горле. К этим симптомам присоединились бред, стесненное дыхание, частый малый пульс и острые боли в животе, и, в конце концов, наступила смерть.

Антидепресанти — психотропні препарати, які покращують на­стрій, усувають відчуття туги, безнадії, суїцидальні наміри.

Антидепресанти застосовують для лікування хворих з депресією та депресивними станами.

Класифікація антидепресантів

Амітриптилін (амізол, триптизол, елівел) — антидепресант, виявляє тимолептичний ефект (покращує настрій, підвищує оп­тимізм, усуває відчуття туги) та маєвиражену заспокійливу дію. Він також чинить антигістамінний та М-холіноблокувальний ефект. Дія проявляється через 10-14 днів.

Показання до застосування: депресія різного походження.

Побічні ефекти: тахікардія, запаморочення, тремтіння рук, сухість у роті, сонливість.

Протипоказання: абсолютні — період лікування інгібіторами МАО та 2 тиж після їх відміни, недавно перенесений інфаркт міо­карда, суїцидальні спроби.

Психічні захворювання кардинально відрізняються від усіх ін­ших хвороб. Діагноз цих розладів установлюють виключно на ос­нові суб’єктивних симптомів. Не існує об’єктивних (лабораторних, інструментальних та ін.) підтверджень захворювання. Симптомами розумових відхилень є ненормальність у поведінці, настрої, сприй­нятті, мисленні на інтелектуальному рівні. Деякі з цих відхилень призводять до неадекватних поведінки та взаємодії з навколишнім світом настільки, що пацієнти стають небезпечними один для одно­го та для інших людей. Це визнано законом. Проте переважна біль­шість пацієнтів з психічними розладами потребує амбулаторного або стаціонарного лікування так само, як і пацієнти з іншими хво­робами.

Психічні захворювання мають психічні та неврологічні симпто­ми.

До психічних належать ненормальна переконаність (манія), не­нормальне сприйняття (галюцинації, марення, ілюзії) і певні пору­шення мислення.

Неврологічні симптоми проявляються перебільшенням емоцій (хвилювання, депресія), душевним неспокоєм, нападами паніки, іс­терією, фобією (страхом) та ін.

Психічними хворобами вважаються такі, при яких пацієнт не усвідомлює свого стану.

До психічних хвороб належать шизофренія, маніакально-депре­сивний психоз, божевілля, деменція, депресія, манія тощо.

Препарати, які застосовують для лікування пацієнтів із психіч­ними захворюваннями, мають загальну назву «психотропні засо­би».

Психотропні препарати — групи засобів, які здатні впливати і змінювати психічний та емоційний стан людини

Класифікація психотропних препаратів