Епілепсія - це захворювання є наслідком виникнення в корі великого мозку або підкоркових мозкових центрах вогнища збудження, яке передається на нервові та м’язові системи. Є декілька судомних і безсудомних форм епілепсії.
Протиепілептичні засоби — застосовують для попередження або зменшення судом при нападах різних форм епілепсії.
Розрізняють:
- великі судомні напади — тоніко-клонічні судоми з втратою свідомості. Через декілька хвилин настає загальне пригнічення ЦНС, виникають тривалі судомні напади, або напади, що відбуваються один за одним з малими інтервалами, і позначаються терміном «епілептичний статус»;
- малі напади епілепсії, що характеризуються нетривалою втратою свідомості;
- міоклонус-епілепсія, що проявляється нетривалими судомними посмикуваннями;
- фокальна (парціальна) епілепсія, що характеризується нападами порушення поведінки, немотивованими вчинками, про які хворий не пам’ятає.
Судоми при такій формі не виникають.
Лікування хворих з кожною з форм епілепсії проводять певними протиепілептичними засобами.
Класифікація протиепілептичних засобів залежно від їх застосування при певних формах епілепсії
І. Генералізовані форми епілепсії
Великі судомні напади
- Фенобарбітал
- Гексамідин
- Дифенін
- Карбамазепін
- Натрію вальпроат
Епілептичний статус
- Діазепам
- Лоразепам
- Клоназепам
- Фенобарбітал
- Дифеніл
- Засоби для наркозу
Малі напади епілепсії
- Етосуксимід
- Натрію вальпроат
- Клоназепам
- Триметин
Міоклонус-епілепсія
- Клоназепам
- Натрію вальпроат.
II. Фокальні (парціальні) форми епілепсії
- Карбамазепін
- Натрію вальпроат
- Дифенін
- Фенобарбітал
- Гексамідин
- Клоназепам.
Механізм дії протиепілептичних засобів полягає у пригніченні рухових зон кори і підкірки, у збільшенні вмісту в ЦНС ендогенного гальмівного медіатору ГАМК; зменшенні збуджувальної дії на ЦНС амінокислот.
Фенобарбітал (люмінал) для лікування хворих на епілепсію призначають у субгіпнотичних дозах. Ефективність препарату зумовлена пригнічуючим впливом на збудливість нейронів епілептичного вогнища. Не виключена можливість розвитку звикання та лікарської залежності.
Показання до застосування: великі судомні напади, епілептичний статус, фокальні форми епілепсії. Призначають у вигляді моно- і комбінованої терапії.
Карбамазепін (тегретол, фінлепсин) — спричинює протисудомний ефект, який виявляється у попередженні та ослабленні епілептичних нападів, а також у позитивній психотропній дії. Після прийому препарату у хворих покращується настрій, вони стають більш діяльними.
Показання до застосування: великі судомні напади, фокальна епілепсія, змішані форми епілепсії.
Побічні ефекти: диспепсичні розлади, головний біль, порушення акомодації.
Етосуксимід (суксилеп) є препаратом вибору для профілактики малих нападів епілепсії. Його також призначають при міоклонічних формах епілептичних нападів.
Побічні ефекти: диспепсичні розлади, загальна слабкість, сонливість; при тривалому застосуванні — порушення з боку крові та функції нирок.
Натрію вальпроат (депакін, конвулекс) — сприяє накопиченню в мозку ГАМК (інгібує ГАМК-трансаміназу), а також блокує натрієві канали, внаслідок чого знижуються збудливість і судомна готовність моторних зон великого мозку. Покращуються психічний стан і настрій.
Показання до застосування: всі форми епілепсії (особливо ефективний при великих і малих нападах, меншою мірою — при фокальній епілепсії).
Побічні ефекти: нудота, атаксія, сонливість (рідко спостерігаються і не дуже виражені). Є дані, що препарат підсилює побічні ефекти інших протиепілептичних засобів і це слід враховувати під час проведення комбінованої терапії хворих на епілепсію.
Клоназепам (антелепсин) — спричинює транквілізувальну, міорелаксувальну, анксіолітичну і протисудомну дію. Препарат діє безпосередньо на кіркові і підкіркові епілептогенні вогнища, а також припиняє поширення судомних розрядів на інші ділянки мозку; підвищує вплив гальмівного медіатору ГАМК на пре- і постсинаптичні мембрани нервових клітин.
Показання до застосування: малі судомні, міоклонічні напади, епілептичний статус і судомні напади у немовлят.
Побічні ефекти: сонливість, рідко — атаксія, втрата апетиту.
Особливості роботи з протиепілептичними засобами:
- слід враховувати, що всі протиепілептичні засоби можуть зумовити синдром відміни (відновлення і підсилення судом), тому при відміні препаратів необхідно поступово знижувати дозу;
- протисудомна дія фенобарбіталу зменшується у разі поєднання його з препаратами раувольфії;
- карбамазепін несумісний з тетрациклінами;
- при застосуванні натрію вальпроату категорично заборонено вживати алкоголь;
- при одночасному застосуванні карбамазепіну і натрію вальпроату можливий розвиток коми;
- після їди приймають карбамазепін, етосуксимід, натрію вальпроат.