Протиспірохетозні засоби застосовують для лікування хворих на сифіліс.
Сифіліс — це хронічне інфекційне захворювання, що передається в основному статевим шляхом, спричинене блідою трепонемою, уражає всі органи і тканини організму, здатне до тривалого та рецидивного перебігу, успадковується. Ще одна назва хвороби «люес» походить від грецького «lues» — карати.
Класифікація протиспірохетозних засобів
Антибіотики
Антибіотики групи пеніциліну короткої дії (бензилпеніциліну натрієва або калієва сіль) та препарати тривалої дії (бензилпеніциліну новокаїнова сіль, біциліни) виявляють виражену трепонемоцидну дію. До них виникає резистентність. Препарати ефективні на всіх стадіях сифілісу, їх призначають курсами. Тривалість різних курсів варіює залежно від форми і стадії захворювання.
При непереносимості антибіотиків групи пеніциліну призначають інші антибіотики - тетрацикліни, а також еритроміцин, азитроміцин, цефтріаксон, які за ефективністю поступаються препаратам пеніциліну.
Препарати вісмуту
Бійохінол — пригнічує розмноження блідої спірохети, виявляє протизапальну дію. Повільно всмоктується і повільно виводиться з організму. Застосовують для лікування всіх форм сифілісу, але обмежено.
Бісмоверол — пригнічує ріст і розмноження блідої спірохети. Можна призначати при непереносимості бійохінолу для лікування всіх форм сифілісу.
Препарати вісмуту вводять внутрішньом’язово.
Побічні ефекти: темна облямівка по краях ясен (вісмутова облямівка). Можливі гінгівіт, стоматит, коліт, діарея, дерматит. Рідко - ураження нирок і печінки.
Неспецифічні засоби
- Імунні препарати (тимоген, тималін, лаферон, метилурацил, декарис).
- Стимулювальні засоби (пірогенал, алое, ФіБС, плазмол, спленін, екстракт плаценти).
- Вітамінотерапія.
Особливості роботи з протиспірохетозними препаратами:
- пеніциліни несумісні з макролідами, адреналіном, глюкозою, вітамінами С, Р, К, В1 В12;
- при застосуванні препаратів вісмуту необхідно слідкувати за станом слизових оболонок порожнини рота, функцією нирок і печінки;
- бійохінол потрібно вводити підігрітим, довгою голкою;
- азитроміцин (сумамед) доцільно призначати всередину до їди, а еритроміцин — після їди.