DMUPharm

Окисники

До окисників належать гідрогену пероксид, калію перманганат, бензоїлпероксид, які виявляють антисептичну і дезодораційну дію.

Розчин водню пероксиду — безбарвна прозора рідина без запаху, що містить 3 % гідрогену пероксид. Швидко руйнується під дією світла, під час нагрівання, у разі контакту з основами, органічними сполуками й металами,виділяючи кисень, який має незначну про­тимікробну активність, але при цьому відбувається механічне очи­щення ран, виразок, порожнин від гною, слизу, згустків крові, мік­роорганізмів. Також виявляє здатність зупиняти кровотечу (сприяє перетворенню фібриногену на фібрин). Застосовують цей розчин як дезінфекційний і дезодораційний засіб для промивань та полоскань при стоматиті, ангіні, для оброблення та лікування гнійних ран, зупинки носової кровотечі. Для стерилізації медичних інструментів використовують 6 % розчин гідрогену пероксиду.

Калію перманганат — темно-фіолетові кристали або дрібний по­рошок з металевим полиском, розчинний у воді. Препарат має здат­ність у присутності органічних речовин виділяти атомарний кисень, який забезпечуєпротимікробний і дезодораційний ефект. Місцева дія на шкіру і слизові оболонки залежить від концентрації: за низь­ких концентрацій проявляє в’яжучу дію, а за високих — подраз­ливу і припікальну. Застосовують розчин калію перманганату для полоскань, спринцювань, промивання ран, шлунка при отруєнні морфіном та іншими легко окиснювальними отрутами. Як антисеп­тичний та в’яжучий засіб застосовують при опіках.

Бензоїлпероксид (окси 5, 10) — препарат, що завдяки звільнен­ню кисню гальмує розвиток анаеробних мікроорганізмів. Виявляє протимікробну і кератолітичну дію. Призначають для лікування акне (вугрів звичайних).

Кислоти й основи

Органічні та неорганічні кислоти виявляють дезінфекційну дію, яка залежить від ступеня дисоціації (розщеплення на йони). Кисло­ти і основи проникають у мікробні клітини і спричинюють денату­рацію білків, що зумовлює їхню загибель. До них відносять кисло­ту борну та розчин аміаку, натрію тетраборат (бура).

Кислота борна — білий порошок, розчинний у воді та спирті. Че­рез наявність побічних ефектів використовують обмежено: дорос­лим призначають водні розчини для промивань при кон’юнктивіті, дерматиті, а спиртові розчини — при отиті, піодермії, екземі.

Протипоказання: у період годування груддю для оброблення мо­лочних залоз, оскільки борна кислота є протоплазматичною отрутою  ( отрута, діюча на рівні клітин і руйнує тканини).

Розчин аміаку 10 % (нашатирний спирт) — прозора летка ріди­на з гострим запахом. Розчиняється у воді та спирту. Справляє под­разливу та рефлекторну дію (див. розділ «Засоби, що впливають на аферентну іннервацію»), а також добре очищує шкіру і виявляє протимікробну дію. Застосовують для оброблення рук хірурга за методом Спасокукоцького—Кочергіна.

Метод Спасокукоцького — Кочергіна полягає в обробці рук 0,5 % розчином аміаку протягом 6 хв. Розчин наливають у два стерильних, заздалегідь обпалених тази. В кожному з них руки старанно обробляють салфетками протягом 3 хв, потім витирають стерильними салфетками і старанно обробляють протягом 5 хв 70 % або 96 % етиловим спиртом. Спирт має бактерицидну і дубильну дію. 70 % етиловий спирт проникає глибше в пори шкіри, 96 % етиловий спирт відзначається вираженішими дубильними властивостями, але має більш поверхневу бактерицидну дію.

Натрію тетраборат (бура, боракс) — виявляє протимікробну і протизапальну дію. Призначають для полоскання порожнини рота при ангіні, фарингіті, тонзиліті, а також в гінекології для лікуван­ня вагініту.

Солі важких металів

До солей важких металів відносять ртуті дихлорид, срібла нітрат, протаргол, цинку сульфат. Препарати виявляють як протимікроб­ну, так і місцеву дію на тканини. Місцева дія солей важких металів залежить від концентрації — в’яжуча, подразлива та припікальна. В’яжуча дія пов’язана зі здатністю йонів металів утворювати альбумінати. За підвищення концентрації розчинів солі металів справ­ляють подразливу і припікальну дію.

Ртуті дихлорид (сулема) — порошок білого кольору, розчинний у воді та спирті. Є активним дезінфекційним засобом, але дуже ток­сичним. Застосовують для дезінфекції білизни, одягу, предметів догляду за хворими.

Срібла нітрат (ляпіс) — безбарвні кристали у вигляді пластинок. Під дією світла препарат темнішає. У невисоких концентраціях ви­являє в’яжучий та протизапальний ефект, у високих — припікаль­ний.

Використовують для зовнішнього застосування при ерозіях, тріщинах, виразках, надмірних грануляціях, для оброблення сли­зових оболонок гортані, піхви, сечовипускального каналу, а також при гострому кон’юнктивіті.

Протаргол — порошок коричневого кольору, що містить 7,8- 8,3 % срібла. Виявляє в’яжучу, антисептичну та протизапальну дію. Застосовують для змащування слизових оболонок верхніх ди­хальних шляхів, промивання сечових шляхів і сечового міхура, в офтальмології — при кон’юнктивіті, бленореї. На сьогодні широко­го застосування не має.

Цинку сульфат — безбарвний порошок, виявляє антисептичну та в’яжучу дію. Застосовують при кон’юнктивіті, ларингіті, для спринцювань при уретриті і вагініті.