Є чотири генерації цефалоспоринів, які відрізняються особливостями протимікробного спектра дії та фармакокінетики.
Для цефалоспоринів характерними є:
- стійкість до β-лактамази стафілококів;
- однакова фармакодинаміка (порушують синтез мікробної стінки в момент мітозу);
- широкий спектр протимікробної дії.
Показання до застосування: інфекційні захворювання дихальних шляхів (пневмонія, плеврит, абсцес легень), особливо їх важкі форми; бактеріальний менінгіт; інфекційні захворювання кісток, суглобів, шкіри, м’яких тканин, тяжкі госпітальні інфекції.
Класифікація цефалоспоринів
|
Шлях введення |
Генерація (покоління) |
|||
|---|---|---|---|---|
|
I |
II |
III |
IV |
|
|
Парентеральний (внутрішньомязово, внутрішньовенно) |
Цефалоридин (цепорин) (кефзол,цефазолін-КМП) |
(кетоцеф) |
(клафоран, цефотаксим-КМП) (фортум, цефатазидим-КМП) (лендацин, цефтріаксон-КМП) |
(максипім) Цефпіром (кейтен) |
|
Ентеральний (всередину) |
(цепорекс) Цефадроксил (дурацеф) |
Цефаклор (верцеф, біклор-КПМ) |
Цефіксим (цефіксим-КМП) |
|
Побічні ефекти: алергійні реакції (у тому числі перехресні з пеніцилінами); біль при введенні внутрішньом’язово, тому препарати необхідно розводити в розчині новокаїну. При введенні у вену можливий флебіт (слід вводити повільно, а краще крапельно); при вживанні всередину можливі диспепсичні розлади; нефротоксичність (особливо при застосуванні цефалоридину); гематологічні реакції (лейкопенія, еозинофілія).
Особливості роботи з цефалоспоринами:
- цефалоспорини І і II покоління не діють на синьогнійну паличку;
- цефазолін, цефуроксим, цефтріаксон, цефепім несумісні з петльовими діуретиками, а також із спиртом етиловим (порушують метаболізм спирту етилового, унаслідок чого можливі діарея, нудота, тахікардія тощо);
- розчини цефотаксиму, цефтріаксону, цефалоридину не сумісні з розчинами інших антибіотиків в одному шприці;
- цефтазидим, цефепім не сумісні з аміноглікозидними антибіотиками, амфотерицином В, циклоспорином, ванкоміцином, поліміксином В, фуросемідом.